[AntZ]

так, славнозвісна казка про "малоросів" і "великоросів" має за собою ту саму мету...
До речі, це вибрики російської мови... наспарвді аналогія - "Мала Ґреція" і "Велика Ґреція" (Grecia Magna) мали на увазі ЗОВСІМ інше - "Мала" Ґреція малась на увазі Еллада- Батьківщина ґреків, а "Велика" - їхні колонії, ореал розселення з "Малої"... "Велика" безумовно підкорялась "Малой", і свої закидони нащот "вєлікава ґрецькага язика" навіть думки не мала нав*язувати батьківщині своїх предків...
Росіянські виверти є спадщиною Візантії, яка ПРИВЛАСНИЛА собі назву "Ґреція", і "Ґрецька мова", так саме, як Росія спотворила назву "Русь" Ґрецькою "Ру(о)ссія"...
Прочитали на картах, йопт, дуже ґрамотні....

[Грыша]

славнозвісна казка про "малоросів" і "великоросів"

Володимир Самійленко
СЛОВА I ДУМКИ

   Ми бажаєм волю дати
   Всiм народам i народцям.
   (Краще б дулю, а не волю
   Дати нашим iнородцям).
   Отже, в нас усi народи
   Будуть рiвними братами.
   (Можна легко їх i швидко
   Порiвняти нагаями).
   Ми на лихо дуже добрi;
   Всiх ми любим на дурницю.
   (Українцi, вiддавайте ж
   За любов свою пшеницю).
   Iнородцi, ви нам любi,
   Нашi вiрнi, нашi друзi.
   (Щоб були вiрнiшi, треба
   Вас держати на ланцюзi).
   Вiйсько власне всiм народам
   Даємо ми, демократи...
   (Як дамо, то вже зумiєм
   Саме в час i розiгнати).
   Даємо ми всiм народам
   Право власного уряду.
   (Зробим так, щоб i не чхнули
   Без дозволу з Петрограду).
   Словом, буде всiм країнам
   Автономiя найширша.
   (Добре, що не все те правда,
   Що говориться для вiрша).
   1917 р.

За сто років нічого нового...

[KurT]

При чем тут эти стихи до НАТО?? 
Вы бы что-нибудь интересное приписали... И по теме желательно.
Вроде бы никто не постил. Взято с сайта Министерства Обороны Украины.

ПЕРЕВАГИ ЧЛЕНСТВА В НАТО
Процес входження до НАТО є стимулюючим фактором для проведення внутрішніх політичних та соціально-економічних реформ усіх сфер суспільного життя, гармонізації законодавства з правовими нормами та демократичними принципами країн-членів НАТО, прискорення трансформації Збройних Сил України, встановлення цивільного демократичного контролю над оборонним та безпековим секторами держави.

Після вступу до Альянсу Україна братиме безпосередню участь у процесах вироблення і прийняття рішень щодо подальшого розвитку європейської і євроатлантичної безпеки, які не лише стосуються інтересів національної безпеки України та НАТО, але й формують сучасне середовище євроатлантичної безпеки, включаючи безпеку України.

Україна отримає безпрецедентні додаткові гарантії забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності державних кордонів відповідно до Вашингтонського договору. Завдяки цьому у майбутньому Україна не буде об‘єктом провокацій на кшталт закликів до перегляду статусу Севастополя та Кримського півострова, які регулярно лунають з уст високих посадовців та офіційних осіб Російської Федерації, або нагнітання напруження, як було під час конфлікту навколо острова Коса Тузла.

Вступ України в НАТО сприятиме покращенню інвестиційної привабливості країни в очах міжнародних інвесторів. Неможливо назвати точну цифру фінансових вливань, які може отримати Україна, проте досвід країн попередніх хвиль розширення свідчить про значне зростання прямих закордонних інвестицій. У 1997 р. в економіку Польщі було інвестовано 2,7 млрд. доларів, у 1998 – 5 млрд., а в 1999 р. – році вступу Польщі до НАТО – вже 8 млрд. доларів США. Щодо Чехії й Угорщини цифри ще більш вражаючі. У 1997 р. прямі іноземні інвестиції в економіку цих країн становили відповідно 4 і 6,2 мільярди, у 1998 – 9,8 і 10, 2 млрд., у 1999 р. – 12,8 і 14,5 млрд. доларів США. Після вступу Болгарії  до НАТО іноземні інвестиції в економіку цієї країни зросли вдвічі. У 2004 р., після вступу Румунії до НАТО, обсяг прямих іноземних інвестицій зріс на 141% порівняно з 2003 р.

Щодо позитивів, які Україна вже має сьогодні, слід згадати проект НАТО щодо створення Трастового фонду для ліквідації надлишків застарілих боєприпасів в Україні, а їх у нас 133 тис. тон, 1,5 млн. одиниць застарілої стрілецької зброї та 1 тис. одиниць переносних зенітно-ракетних комплексів. 1 грудня 2005 р. у Харківській області розпочався перший трирічний етап проекту, на який вже зараз передбачено 4,1 млн. євро, а вартість усього першого етапу становитиме близько 8 млн. євро. Загалом проект розрахований на 12 років, і на його реалізацію передбачається витратити більше 25 млн. євро.

НАТО надає допомогу Україні у вирішенні проблем звільнених у запас військовослужбовців. Завдяки фінансовій підтримці Альянсу з грудня 1999 р. по 2005 р. було організовано 39 курсів з вивчення іноземних мов (англійська, німецька, французька, італійська), які закінчили 447 колишніх військовослужбовців, і 15 курсів з основ ведення підприємницької діяльності для звільнених у запас офіцерів. У 2005 р. було проведено 8 мовних курсів і 6 спеціалізованих курсів, на що було виділено 150 тис. євро. На фінансове забезпечення потреб програми перепідготовки військовослужбовців на 2006 рік передбачено 300 тис. євро.

Саме завдяки НАТО було збережено найбільший у Європі полігон  “Яворів” у Львівській області, до забезпечення діяльності якого залучається велика кількість цивільних осіб приватних компаній малого та середнього бізнесу, отримуючи постійну роботу та замовлення на надання побутових та інших послуг.

Членство України в НАТО матиме глибоке цивілізаційне значення для нашої країни. Адже входження до Альянсу означає для нас, перш за все, приєднання до сім’ї націй, що мають спільні демократичні цінності, які цілком поділяє український народ. Національним інтересам України відповідає взаємодія з країнами-членами НАТО у боротьбі проти міжнародного тероризму, розповсюдження зброї масового знищення, нелегального обігу наркотиків, торгівлі людьми, в питаннях захисту навколишнього середовища, становлення громадянського суспільства тощо.

Отправленный на: Января 26, 2008, 00:56:36

НЕДОЛІКИ ЧЛЕНСТВА В НАТО
Оцінка можливих негативних наслідків будь-якого рішення має співвідноситися з його позитивами і перевагами. У цьому зв’язку, переваг від членства України в НАТО значно більше, ніж потенційних втрат.

Про це свідчить, принаймні, досвід 9 країн Центральної і Східної Європи, які набули членства в Альянсі в останні роки. Вони або належали до країн колишнього соцтабору, або були у складі СРСР, як 3 прибалтійські країни.

Тема негативів від вступу України до НАТО є здебільшого штучно роздмуханою політичними опонентами цього курсу. Проте, якщо проаналізувати всі їхні аргументи, очистивши їх від пафосних словесних нашарувань і демагогічних лозунгів, то висновок буде досить парадоксальний.

З їхніх слів виходить, що основний недолік приєднання України до НАТО полягає в тому, що для цього потрібно просто дуже багато чого зробити і, по суті, навести лад у державі. Тобто, комплексна трансформація держави у напрямку наближення її до стандартів розвинених демократій, впровадження в систему державного управління принципів прозорості та відповідальності, сприяння зростанню ролі неурядового сектору в суспільному житті, модернізація економіки та її детінізація, впровадження нових технологій та пошук нових ринків збуту для української продукції, налагодження і розширення взаємовигідного економічного співробітництва з якнайбільшою кількістю країн – усе це вимагає величезних зусиль, послідовності дій та щоденної копіткої роботи.

При цьому, демократичні перетворення українського суспільства, вдосконалення системи державного адміністрування, піднесення вітчизняної економіки, професіоналізація нашої армії на шляху до НАТО є, безумовно, позитивними процесами, хоча вони відбуваються повільно, складно, навіть боляче та на деяких етапах можуть трактуватися неоднозначно.

Наприклад, реформа Збройних Сил України відповідно до критеріїв побудови армій оборонного типу більшості країн-членів НАТО передбачає скорочення особового складу. Це, у свою чергу, може призвести до такого негативного наслідку, як тимчасове загострення соціальних проблем серед наших військових. Але закономірним кінцевим результатом процесу реформування ЗСУ буде створення сучасної, мобільної, професійної, високооплачуваної та боєздатної української армії, здатної ефективно захищати нашу країну. Це є однозначним позитивом і необхідне Україні незалежно від можливого членства в НАТО. Окрім того, саме НАТО вже кілька років допомагає Україні вирішувати проблеми соціальної адаптації та перекваліфікації військовослужбовців, звільнених у запас.

Не менш характерним прикладом у цьому контексті може слугувати і український військово-промисловий комплекс. Можливе членство України в Альянсі відкриє українським підприємствам нові інвестиційні перспективи та ринки озброєнь в країнах-членах НАТО, про що красномовно свідчить досвід ВПК країн-членів Альянсу зі Східної Європи (див. відповідну рубрику). Можливо, деякі підприємства не зможуть оперативно скористатися цією перевагою та в умовах жорсткої конкуренції з ВПК високорозвинутих країн ринкової економіки будуть змушені закритися – це негатив. Однак, переорієнтація підприємств на створення високотехнологічних і конкурентоспроможних на світовому ринку озброєнь піде лише на користь як вітчизняній оборонці, так і українській економіці в цілому.

Що стосується співробітництва у цій сфері з Росією, то важливо враховувати, що ще з початку 90-х років ця країна цілеспрямовано веде політику створення власного замкненого циклу виробництва озброєнь, незалежно від євроатлантичних прагнень нашої держави. Головними цілями такої політики, зокрема, є підтримка та розвиток підприємств російського ВПК, а також, як випливає з конкретних дій, усунення України як конкурента з ринку озброєнь шляхом виключення з продукції російського ВПК комплектуючих, що виробляються українськими підприємствами.

Натомість, у своїх підходах до військово-технічного співробітництва на міжнародній арені Росія орієнтується на партнерство з провідними компаніями країн НАТО. Вихід на натовські стандарти офіційно вважається пріоритетом розвитку російського ОПК.

Важливо враховувати, що якщо у 2004 р. загальний товарообіг між Україною і Росією за номенклатурами продукції Мінпромполітики становив близько 2 млрд. дол., то у 2005 р. в рамках спільної кооперації він був на рівні 330 млн. дол. Причому нарощування обома країнами обсягів торгівлі зброєю на зовнішніх ринках свідчить про те, що значне згортання двостороннього співробітництва поки що суттєво не вплинуло на їхні експортні потенціали.

Таким чином, незалежно від старих виробничих зв’язків з російським ВПК, ВПК України повинен самостійно розвиватися, шукати нові ринки збуту, створювати сучасні види озброєнь як на продаж, так і для Збройних Сил України. Результат цього процесу буде позитивним, якщо він буде обумовлений, перед усім, ринковою доцільністю, а не кон'юнктурними політичними мотивами. Важливим є те, що членство України в НАТО не зобов’язує розривати існуючі виробничі зв’язки з ВПК Росії, яка успішно розвиває та нарощує своє військово-технічне співробітництво з багатьма країнами-членами НАТО.

Значною мірою надуманим є і питання фінансових наслідків вступу та членства України в НАТО (див. відповідну рубрику).

Підготовка України до членства в НАТО має глибоке цивілізаційне значення. Цей процес є, перед усім, стимулюючим фактором для досягнення Україною високих демократичних, соціально-економічних та оборонних стандартів, що діють в країнах-членах НАТО. Як показує історія, кількість членів цієї Організації постійно зростає. На сучасному етапі на шляху до членства в Альянсі знаходиться низка балканських країн та Грузія. При цьому, жодна з зазначених країн не шкодує про це, а старі країни-члени не ставлять питання щодо виходу з НАТО.

Отправленный на: Января 26, 2008, 00:57:20

ПЛАН ДІЙ ЩОДО ЧЛЕНСТВА В НАТО (ПДЧ)
Ухвалений на зустрічі глав країн-членів Північноатлантичної Ради у Вашингтоні 24 квітня 1999 року

1. Двері до членства в НАТО відповідно до Статті 10 Договору про створення Північноатлантичного Альянсу залишаються відкритими. План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ), що будується на основі інтенсивного, Індивідуального діалогу з питань членства, складено таким чином, щоб посилити те міцне зобов'язання стосовно подальшого розширення НАТО шляхом запровадження програми заходів, спрямованих на надання допомоги тим країнам, котрі прагнуть до цього, в їх підготовці до можливого майбутнього членства. Необхідно пам'ятати про те, що рішення, які прийматимуться претендентами, виходячи з отриманих ними порад, залишатимуться рішеннями національного рівня, котрі приймаються та впроваджуються виключно на відповідальність країни, про яку йде мова.

2. В програмі претендентам запропоновано перелік заходів, з якого вони можуть вибрати лише ті, котрі, на їх думку, є найціннішими з точки зору

полегшення їх підготовки. Активна участь в механізмах ПЗМ та РЄАП залишається суттєво важливою для тих країн-кандидатів, котрі бажають далі поглибити своє військово-політичне залучення до діяльності Альянсу.

3. Будь-яке рішення щодо запрошення тієї чи іншої країни-кандидата для започаткування переговорів з Альянсом про приєднання до НАТО буде прийматися в кожному конкретному випадку країнами-членами НАТО згідно з параграфом 8 декларації Мадридського саміту, та згідно з декларацією Вашингтонського саміту. Участь в Плані дій щодо членства в НАТО, що відбуватиметься на основі самодиференціації, не означає, що будуть існувати якісь часові рамки щодо прийняття таких рішень чи будь-яка гарантія того, що врешті-решт членство стане реальністю. Цю програму не можна розглядати як перелік критеріїв стосовно членства.

Втілення:

4. План дій щодо членства, який є фактичним проявом політики Відкритих дверей, складається з п'яти розділів, а саме:

Політичні та економічні питання;

Оборона/Військові питання;

Питання ресурсів;

Питання безпеки;

Правові питання.

У кожному з цих розділів визначені питання, які можуть бути предметом обговорення (список не е повністю вичерпним), та висвітлюються механізми, за допомогою яких можна якнайкраще здійснювати підготовку до можливого кінцевого членства.

Перелік питань, визначених для обговорення, не є набором критерій для набуття членства; цей перелік також розрахований на те, щоб охопити всі ті проблеми, які визначать для себе самі країни-претенденти, як питання, котрі вони бажають розглянути.

5. Від кожної країни-претендента вимагатиметься, щоб вона розробила річну національну програму підготовки до можливого майбутнього членства, де було б викладено завдання та цілі підготовки і де б містилася конкретна інформація щодо тих заходів, які нею здійснюються, стосовно відповідальних за це органів, а там, де це доцільно, також графік роботи для конкретних аспектів такої підготовки. Країни-претенденти, за власним бажанням, можуть осучаснювати таку програму відповідно до вимог часу. Програма слугуватиме основою для відстеження Альянсом прогресу, досягнутого країнами-претендентами, та для забезпечення зворотного зв'язку.

6. Зустрічі відбуватимуться за формулою 19+1 в Північноатлантичній Раді та в інших органах, а також, якщо це буде доцільно, в рамках Групи НАТО з питань міжнародного персоналу та військових повноважних представників НАТО.

7. Зворотній зв'язок та поради з питань Плану дій щодо членства буде забезпечено за допомогою механізмів, в основі яких лежатимуть ті формули, що зараз використовуються країнами-партнерами, а саме: зустрічі за формулою 19+1 та семінари в рамках Групи НАТО. Ці семінари проводитимуться, якщо виникатиме в цьому потреба, з метою обговорення конкретних питань, що визначатимуться Планом дій.

8. Групу НАТО, як завжди, очолюватиме заступник Генерального секретаря, заступник Директора з питань міжнародного військового персоналу, країнам-претендентам. З плином часу та по мірі набуття досвіду будуть відпрацьовані належні процедури. Країни-претенденти мають подавати письмові заяви на проведення семінарів заступнику Генерального секретаря (його особистому помічнику), який нестиме відповідальність за впровадження Плану дій щодо членства та за розробку календарного плану зустрічей під загальним керівництвом Верховного політичного комітету в його розширеному складі, який є координуючим органом з цих питань.

9. Щороку Альянс готуватиме звіт для окремих країн-претендентів, тобто своєрідний зворотній зв'язок, де головну увагу буде зосереджено на зрушеннях в тих сферах, які охоплені щорічними національними програмами країн-претендентів. Цей документ стане основою для обговорень під час засідання Північноатлантичної Ради за участю країни-претендента. За допомогою цього звіту буде легше визначати напрямки подальших дій, однак питання відносно того, чи брати на себе зобов'язання щодо подальших дій, вирішуватиметься на розсуд самої країни-претендента.

І. ПОЛІТИЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПИТАННЯ
1. Країнам-претендентам буде надана можливість обговорити та придати конкретної форми своєму бажанню і здатності взяти на себе зобов’язання згідно з Вашингтонським Договором та відповідними положеннями Документу про розширення НАТО. Майбутні члени мають відповідати базовим принципам, втіленим у Вашингтонському Договорі, таким, як демократія, свобода особи та іншим відповідним положенням, викладеним в преамбулі до Вашингтонського Договору.

2. Від країн-претендентів також очікується, що вони будуть:

а) вирішувати міжнародні суперечки мирними способами;

б) демонструвати відданість принципам верховенства права та прав людини;

в) вирішувати мирними способами міжетнічні конфлікти та зовнішні територіальні суперечки, в тому числі й претензії стосовно невоз’єднаних земель та суперечливі питання внутрішньої юрисдикції, у відповідності з принципами ОБОЄ та з метою встановлення добросусідських відносин;

г) встановити належний демократичний та цивільний контроль над своїми Збройними силами;

д) утримуватись від загроз застосування сили чи власне її застосування будь-яким чином, що не відповідає цілям 00Н;

е) сприяти розвитку мирних та дружніх міжнародних відносин шляхом зміцнення своїх інститутів свобод та через поглиблення стабільності й благополуччя;

ж) продовжувати надавати повну підтримку та брати участь в роботі Ради Євроатлантичного партнерства і в заходах програми “Партнерство заради миру";

з) демонструвати відданість справі поглиблення стабільності та благополуччя через дотримання принципів економічної свободи, соціальної справедливості та відповідальності за охорону довкілля.

3. Крім того, після приєднання країн-претендентів очікується, що вони:

• об'єднуватимуть свої зусилля для колективної оборони та для збереження миру й безпеки;

• підтримуватимуть ефективність Альянсу шляхом розподілу обов'язків, витрат і прибутків;

• візьмуть на себе зобов'язання добросовісно докладати всіх зусиль, спрямованих на досягнення консенсусу з усіх питань;

• зобов'язуються брати цілковиту участь у консультативному процесі Альянсу та в процесі прийняття рішень з політичних питань і проблем безпеки, які турбують Альянс;

• візьмуть на себе зобов'язання зберігати відкритість Альянсу у відповідності з Вашингтонським Договором та деклараціями Мадридського і Вашингтонського самітів.

Запровадження

4. Очікується, що країни-претенденти опишуть, яким чином відбуваються зміни в їх політиці та реальному житті та наскільки ці зміни відображають вищезгадані міркування (в пунктах 1-2), а також викладуть свої погляди та підтвердять свою готовність і здатність відповідати всім іншим вимогам, що витікають з набутого НАТО досвіду, в тому числі Стратегічній концепції, Особливому характеру європейської безпеки та оборони в рамках Альянсу, Основоположному акту Росія-НАТО та Хартії Україна-НАТО.

5. Очікується, що країни-претенденти щорічно надаватимуть інформацію про стан своєї економіки, в тому числі й головні макроекономічні та бюджетні дані, а також належну інформацію стосовно розробки економічної стратегії.

6. Країнам-кандидатам буде запропоновано зробити виклад своїх міркувань в письмовому вигляді в групу НАТО, який потім буде передано безпосередньо країнам-союзникам для того, щоб вони змогли надати свої коментарі з цього приводу. Після належних консультацій в межах Альянсу група НАТО повинна далі провести збори для обговорення наданого матеріалу та відповідних політичних питань. Такі збори проводитимуться щорічно, а за взаємною домовленістю можна буде проводити додаткові зустрічі.

7. Щорічно будуть проходити засідання Верховного політичного комітету в розширеному складі для забезпечення безпосереднього зворотного зв'язку між країнами-партнерами та країнами-претендентами.

/quote]

[KurT]

II. ОБОРОННІ/ВІЙСЬКОВІ ПИТАННЯ
1. Спроможність країн-претендентів робити свій внесок військового характеру в колективну оборону та у виконання нових завдань, що постають перед Альянсом, а також їх готовність взяти на себе зобов'язання щодо поступового поліпшення своєї обороноздатності, становитимуть ті чинники, що будуть враховуватися при визначенні їх придатності для членства в НАТО. Повномасштабна участь в оперативних заходах програми "Партнерство заради миру" є істотною складовою цього процесу, оскільки це дозволить далі поглибити політичні та військові зв'язки країн-претендентів з Альянсом, що полегшить їх підготовку до участі в усіх типах нових місій. Нові члени Альянсу повинні бути готовими до розподілу функцій, ризиків, обов'язків, вигоди та додаткових витрат, пов’язаних з колективною безпекою та колективною обороною. Вважається, що вони погодяться зі стратегією Альянсу в тому вигляді, як її викладено в Стратегічній концепції та в інших заявах міністрів країн-членів.

2. По приєднанні до НАТО від країн-претендентів очікується, що вони:

• погодяться з підходами до проблем безпеки в тому вигляді, як це окреслено в Стратегічній концепції;

• виділять Збройні сили та військову техніку на забезпечення колективної оборони та виконання інших місій Альянсу;

• будуть належним чином брати участь у військовій структурі;

• будуть належним чином брати участь у плануванні колективної оборони;

• будуть належним чином брати участь у роботі установ НАТО;

• надаватимуть й надалі повну підтримку програмі ПЗМ та розвитку спільних відносин з країнами-партнерами, що не є членами НАТО;

• поставлять за мету завершення стандартизації та досягнення оперативної сумісності.

Запровадження

3. Наступні заходи були розроблені з метою надання допомоги країнам-претендентам в розвитку обороноздатності їх збройних сил, в тому числі й посиленню їх оперативної сумісності, щоб вони були в змозі сприяти ефективності Альянсу і таким чином демонструвати свою придатність для майбутнього членства. Ці заходи розроблено там, де це можливо, на вже існуючих ініціативах.

1) Країни-претенденти зможуть згідно з існуючим положенням стосовно ПЗМ робити запити на розробку згідно з їх потребами індивідуальних програм партнерства, щоб краще зосередити свою участь в ПЗМ саме на найважливіших питаннях, пов'язаних з членством. У рамках кожної індивідуальної програми партнерства будуть виділені, як суттєво важливі для країн-претендентів, окремі напрямки загального характеру, і країнам-претендентам буде запропоновано надати належної пріоритетності саме цим напрямкам співробітництва.

2) Будуть проводитися щорічні зустрічі за участю країн-претендентів в центрі аналізу та синтезу інформації за формулою 19+1 з метою сприяння координації двосторонньої та багатосторонньої допомоги та досягнення максимальної взаємної ефективності, щоб якнайкраще допомогти цим країнам у підготовці до майбутнього членства.

3) У загальних рамках розширеного та адаптованого Процесу планування та оцінки сил (ППОС) та у відповідності з процедурами цього процесу планування контрольних показників, що стосуються зокрема тих напрямків, які мають безпосереднє відношення до країн, котрі готують структури та боєздатність своїх військ до можливого майбутнього членства в Альянсі, здійснюватиметься разом з країнами-претендентами. Країни-претенденти проходитимуть також процедуру аналітичних перевірок стосовно дотримання ними запланованих показників.

4) Ці заплановані показники будуть встановлюватися на основі консультацій кожної з_ країн-претендентів з НАТО і можуть застосовуватися до будь-якої складової збройних сил, а не лише виключно до тих сил, що заявлені для участі в програмі "Партнерство заради миру”.

5) У нормативному документі, підготовленому на рівні міністрів в рамках Процесу планування та оцінки сил, будуть розписані ті підходи та конкретні заходи, до яких можуть вдаватися країни-претенденти в контексті Плану дій щодо членства для того, щоб підготувати свої збройні сили до можливого майбутнього членства в НАТО.

6) Для того, щоб країни-претенденти мали змогу отримати більше інформації та даних з широкого кола питань, як наприклад, стосовно загальної політики в галузі оборони, ресурсів, поточних чи запланованих витрат на оборону, вони зможуть скористатися оглядовим звітом, який готуватиметься в рамках ППОС.

7) Свідченням прозорості цих дій є те, що у відповідності з положеннями ППОС країни-претенденти будуть заохочуватись до поширення своїх індивідуальних документів, присвячених ППОС, серед інших країн-претендентів на членство в НАТО, на додаток до розповсюдження цих документів в країнах-членах НАТО. Крім того, країни-партнери будуть також заохочуватись до того, щоб запрошувати, зокрема, інших претендентів на членство в НАТО до участі в процедурі аналітичного обговорення з приводу виконання запланованих завдань.

8) Країни-претенденти будуть запрошуватись до спостережень та участі на окремих, чітко визначених етапах військових навчань, що проводитимуться виключно за участю сил НАТО, якщо Північноатлантична Рада прийме рішення відносно того, щоб зробити такі навчання відкритими відповідно до нині діючих процедур. У першу чергу буде братися до уваги забезпечення ефективності таких навчань.

9) Будь-які подальші засоби оцінки НАТО збройних сил країн-партнерів при проведенні під проводом НАТО операцій з підтримки миру та при визначенні результативності країн-партнерів під час навчань та операцій в рамках НАТО/ПЗМ будуть також використані для оцінки ступеня оперативної сумісності та для визначення діапазону боєздатності Збройних сил країн-претендентів. Якщо такі засоби оцінки будуть поширені й на ті збройні сили, які не залучені до операцій з підтримки миру, то ці засоби будуть також використані для надання допомоги тим країнам, як претендують на членство в НАТО.

10) Доречним може стати застосування моделюючих технологій для бойової підготовки військ та відпрацювання процедур.

III. ЕКОНОМІЧНІ ПИТАННЯ
1. Очікується, що нові члени Альянсу виділять достатню суму бюджетних коштів на те, щоб бути в змозі виконати всі ті зобов'язання, які витікають із майбутнього членства. Через національні програми в країнах-претендентах мають бути створені необхідні органи з питань планування та виконання такого військово-оборонного бюджету, який би відповідав визначеним

пріоритетам в сфері оборони та передбачав би відповідні програми навчання для ознайомлення персоналу з діючими в НАТО практичними підходами та процедурами для того, щоб підготуватися до можливої в майбутньому участі в роботі структур Альянсу.

2. Після приєднання від країн-претендентів очікується, що вони:

• виділять достатньо бюджетних коштів на виконання зобов'язань, що стоять перед Альянсом;

• створять усі національні органи, які вирішуватимуть питання бюджетних КОШТІВ;

• братимуть участь в заходах Альянсу на умовах спільного фінансування згідно з узгодженими частками витрат;

• братимуть участь в роботі структур Альянсу (постійне представництво в штаб-квартирі НАТО; військове представництво в структурі командування НАТО; належна участь в роботі установ НАТО).

Запровадження

3. Через існуючі механізми, в тому числі й через ті, що діють в рамках ПЗМ, через можливі стажування та навчальні курси, через робочі семінари за участю Групи НАТО на прохання країн-претендентів їм буде надано:

• поради стосовно розвитку їх національних структур, процедур та механізмів для розв'язання вищенаведених проблем та забезпечення умов для якомога більш ефективного використання видатків на оборону;

• допомогу з питань підготовки персоналу, необхідного для комплектування цих структур та для роботи в НАТО і з його установами.

IV. ПИТАННЯ БЕЗПЕКИ
1. Від країн-претендентів очікується, що вони після приєднання запровадять достатньо засобів перестороги та процедур для гарантування захисту найбільш засекреченої Інформації відповідно до положень політики НАТО з питань захисту інформації.

Запровадження

2. На прохання країн-претендентів в їх розпорядження можуть надаватися відповідні курси з питань безпеки персоналу, фізичної безпеки, захисту документів, промислових таємниць та інформації. Як це передбачено положенням, для країн-претендентів можуть бути розроблені індивідуальні програми. Комітет з питань безпеки та спеціальний комітет НАТО можуть висловлювати свої побажання зустрітися з претендентами, якщо вони вважатимуть це за необхідне чи корисне.

V. ПРАВОВІ ПИТАННЯ
Для забезпечення виконання зобов’язань стосовно членства в НАТО країни-претенденти мають ознайомитися з належними правовими механізмами та угодами, якими керується НАТО для забезпечення співробітництва в своїй структурі. Це має надати країнам-претендентам можливість ретельно проаналізувати своє внутрішнє законодавство щодо його сумісності з нормативними положеннями НАТО. Крім того, країни-претенденти мають бути належним чином проінформовані про формальний юридичний процес, що передує членству.

а) По завершенні відповідних процедур нові члени приєднаються до Північноатлантичного Договору (Вашингтон, 4 квітня 1949 року).

б) Отримавши запрошення, нові члени мають приєднатися до:

Угоди, укладеної Сторонами Північноатлантичного Договору стосовно статусу їх Збройних сил (Лондонська угода про статус Збройних сил, Лондон, 19 червня 1951 року);

Протоколу про статус Міжнародного військового штабу, створеного згідно з Північноатлантичним Договором (Паризький протокол, Париж, 28 серпня 1952 року).

в) Очікується, що нові члени приєднаються до таких угод:

Угода про статус НАТО, національних представників та Міжнародного штабу (Оттавська угода, Оттава, 20 вересня 1951 року);

Угода про статус місій та представників третіх країн в НАТО (Брюссельська угода, Брюссель, 14 вересня 1994 року).

г) Очікується, що нові члени приєднаються до таких технічних угод:

Угода між сторонами Північноатлантичного Договору щодо захисту інформації (Брюссель, 6 березня 1997 року);

Угода про взаємне забезпечення таємності винаходів, пов’язаних з обороною і на які були подані заявки на патентування (Париж, 21 вересня 1960 року);

Угода НАТО про передачу технічної інформації в цілях оборони (Брюссель, 19 жовтня 1970 року).

д) Щоб уможливити у перспективі отримати доступ до інформації системи ATOMAL, має бути передбачено, що нові члени приєднаються до:

Угоди про співробітництво стосовно інформації з питань атомної енергії (С– М (64) 39 – Основна угода);

Адміністративних механізмів реалізації угоди (С – М (68) 41, 5-а редакція).

є) Внутрішнє законодавство країн-партнерів має бути якомога більш сумісним з усіма іншими механізмами та з практикою їх застосування, якими керується співробітництво в НАТО.

Робочі семінари, що проводитимуться Групою НАТО, передбачатимуть інформування з правових питань та дискусії щодо тих заходів, які необхідно буде здійснювати. Країни-претенденти зможуть надати інформацію стосовно існуючих правових механізмів та заходів, які необхідно буде впроваджувати з метою приєднання до цих угод, зокрема стосовно того, чи існують які-небудь конституційні або юридичні бар’єри на шляху їх запровадження.

Країни-претенденти зможуть також надати інформацію з приводу того, чи може внутрішнє законодавство, і яким чином, стати перешкодою на шляху їх безпосередньої та повної інтеграції до діяльності Альянсу. Відповідно можливий обмін інформацією та досвідом з цього питання може відбутися з усіма країнами-претендентами.

[Грыша]

З усієї цієї кипи ключовими є слова:

Від країн-претендентів очікується, що вони будуть:
а) вирішувати міжнародні суперечки мирними способами;
б) демонструвати відданість принципам верховенства права та прав людини;
в) вирішувати мирними способами міжетнічні конфлікти та зовнішні територіальні суперечки, в тому числі й претензії стосовно невоз’єднаних земель та суперечливі питання внутрішньої юрисдикції, у відповідності з принципами ОБОЄ та з метою встановлення добросусідських відносин;
г) встановити належний демократичний та цивільний контроль над своїми Збройними силами;
д) утримуватись від загроз застосування сили чи власне її застосування будь-яким чином, що не відповідає цілям ООН;
е) сприяти розвитку мирних та дружніх міжнародних відносин шляхом зміцнення своїх інститутів свобод та через поглиблення стабільності й благополуччя;
ж) продовжувати надавати повну підтримку та брати участь в роботі Ради Євроатлантичного партнерства і в заходах програми “Партнерство заради миру";
з) демонструвати відданість справі поглиблення стабільності та благополуччя через дотримання принципів економічної свободи, соціальної справедливості та відповідальності за охорону довкілля.

Відтепер ясно, чому "старшой брат" проти.
І сам не хоче жити за ціми канонами, і нам боронить.

- Ты чего, братан, жениться собрался?
- Та зібрався.
- Так ты, это, на Нате не женись, ты на Ташке женись.
- А я хочу на Наті.
- Так, я не понял, ты мне брат или не брат? Хочешь испортить родственные отношения?

[КУЗЬМА]

Москва целеустремленно проводит политику замыкания на собственные силы. Разговор о свертывании сотрудничества между Украиной и Россией в области безопасности шел давно, считает директор военных программ Центра Разумкова Николай Сунгуровский.

Так аналитик прокомментировал отказ официальной Москвы от общего использования станций предупреждения о ракетном нападении в Мукачево и Севастополе. Как сообщал УБП, соответствующее соглашение было денонсировано Государственной Думой Российской Федерации.

"Москва целеустремленно проводит политику замыкания на собственные силы", - отмечает Н.Сунгуровский.

"Отказаться от аренды радиолокационных станций в Мукачево и Севастополе Россия решила еще тогда, когда строила свои новые РЛС. Кстати, интеграция Украины в НАТО не помешала Государственной Думе в тот же день ратифицировать соглашение об использовании до 2022 г. днепропетровских ракетных комплексов "Сатана", - отмечает эксперт.

Напомним, 16 января Президент Украины Виктор Ющенко, Премьер-министр Юлия Тимошенко и спикер Верховной Рады Арсений Яценюк подписали обращение присоединении к Плану действий относительно получения членства в НАТО, что вызвало крайне негативную реакцию со стороны пророссийских сил и Российской Федерации.


Автор: Любомира Ремажевская     
Источник: УБП


Налякали!!!! 

[Портвейн]

Включил ящик на местном канале . В новостях Славянска показали сессию горсовета .
Там куча какихто морд требовало обявить Славянск территорией без НАТО .
Голова дипломатично обьяснил что это не в их компетенции . Мол давайте лучше напишем кудато свое мниение .
Прикольно было это смотреть .

[YourOK]

Яценюк вчера по ТВ озвучил цифру - через 10 лет... кто смотрел его выступление полностью?

[AntZ]

через 10 рокі в - реально

[Шк@ff]

через 10 рокі в - реально

так 2018 це рік після того, як РЧФ повинен підти з Криму... ой воні ще буде...

[River Horse]

З усієї цієї кипи ключовими є слова:
Від країн-претендентів очікується, що вони будуть:
б) демонструвати відданість принципам верховенства права та прав людини;

Ирак

[AntZ]

шо- Ірак?
Фінляндія, Германія, Польша, Чехія, Угорщина, Румунія.... Китай, Японія, США(?)

[River Horse]

Ирак - это я о том, что целиком и полностью поддерживаю политику США насчет прав человека и установления демократии. Нет демократии? Пришли и установили. Пора уже и Россией заняться. Правда, это вряд ли. Если уж Штаты из Ирака в ближайшем будущем выпутаться не смогут...

[AntZ]

целиком и полностью поддерживаю политику США насчет прав человека и установления демократии. Нет демократии? Пришли и установили.

ну, і шо не так? знищили диктатора...

[River Horse]

ну, і шо не так? знищили диктатора...

Ну, я и говорю: везде так надо.

А историю, как США в Ирак входили - уже никто не помнит. Мозги промыты.