Я не можу погодитись повністю з фразою doom*а. До речі, він сам, як на мене, теж її частково спростував:
...Если вера не поддается оправданию с помощью анализа новых данных, то полученный результат становится новым источником веры.
Ну так а я про шо?
Я ж і кажу:
...Якщо мій аналіз суперечить моїм переконанням, то я змінюю переконання (віру), а не відкидаю аналіз...
Тобто друга частина ствердження, що "аналіз для дорослої людини - лише інструмент для ... виправдовування віри" - хибна як на мене...
От я про шо. 
Напевно, шо є люди й такі.
У тому-то і справа, що всі люди такі. Інакше особистої думки не було б. Було б так, хтось сказав, що Земля має форму діска - оппа і всі гадають що так і є, і всі тепер вірять в оце. Потім хтось ще сказав, що Земля взагали нескінченна, оппа і діск вже всім по-барабану, і всі вірять, що Земля це не планета взагалі, а це і є вселенна.
Але ж справа в тому, що людину дуже не просто переконати, шо то, у що вона вірила, їй доведеться похерити. Вона буде шукати в нєдрах розуму такі дані, які підтврджують її "обїєктивність", аналізувати, сопостовляти з новими даними, шукати нові дані для підтвердження своєї думки. Як довго вона буде виправдовувати свою віру залежить від багатьох факторів, у тому числі, ступені обїєктивності (з її точки зори) даних, впертості, самооцінки, принциповості і т.д. В данному випадку віра превалює над аналізом. Саме тому ми говоримо про упередженість ставлення. Упередженість це і є віра.
Людина не змінює своєї думки кожен раз, як отримує нові дані, які можуть вліяти на результат аналізу в інший бік... Вони можуть здаватися несуттєвими... Але коли ця масса стає суттєвою, тоді...
А тоді вже наступає інший етап: вибора нової віри... Це коли нові дані спростовують старі... Але ж людині треба ще проаналізувати нові, а шо якщо і вони не в повній мірі описують картину міра, може треба ще пошукати, чи, хай йому грець, зупинитись на цих.
Ось десь так.