http://dt.ua/POLITICS/perpetuum-peredelum-95998.htmlЮлія Мостова «Дзеркало тижня. Україна» №2
Черговий тотальний переділ власності у виконанні нинішньої влади, який, очевидно, вирішила очолити Сім’я, проходить у повній тиші. Загалом же, на виконання завдання кинуто основні сили правоохоронних органів. Замість того, щоб займатися пошуком економічних злочинів, оперативники займаються пошуком економічних об’єктів, які становлять інтерес. «А чому ви мовчите?», — запитую в бізнесмена середньої, але міцної руки. Чоловік відповідає приречено-задерикувато, але чесно: «Ну, по-перше, ми чекаємо, хто першим із наших висунеться. Щоб зайняти місце полеглого на ринку. А по-друге, ми розуміємо: без Кармелюка не обійтися. Але нам потрібен Абрам Кармелюк, аби з ним потім домовитися». Ну-ну... Очевидно, жировий шар українського бізнесу такий великий, що до нервових закінчень ще не добралися. Мізки, мабуть, теж жиром запливли, коли готові замінювати шило на мило. Тому, в очікуванні договороспроможного Кармелюка, бізнес відкуповується, віддає частки, виїжджає з країни, мирячись, активно чи пасивно, з тим, що відбувається.
Проте тенденції, які намітилися, не на жарт стривожили найбільших, чим і був викликаний саміт в олігархічних колах, що відбувся 9 січня. За уривчастою інформацією, отриманою DT.UA з різних джерел як до зустрічі олігархів, під час спілкування з деякими учасниками, так і після неї, можна казати, що обговорювалися такі питання: як не бути винесеними на вилах внаслідок політики, яку проводить влада; як змінити якість роботи влади; як запустити реформи; що робити з дедалі більшим активом Сім’ї на бізнес-полі; як вирішити питання зниження рейтингу влади; як змінити ситуацію з Тимошенко, що сприяє падінню рейтингу? (Останнє — досить цікаво. Надто довго заможні кроти долали шлях від тези «вона єдина в цій країні, хто може відбирати власність, нехай сидить» до «він єдиний, хто може відібрати в будь-кого свободу, без якої власність не в радість».)
Наразі немає підстав говорити про народження олігархічної фронди Януковичу. Особливо беручи до уваги, що квінтесенцію зустрічі Рінат Ахметов згодом обговорив із президентом під час свого затяжного візиту на Банкову. Однак, думається мені, Януковича зрадило його легендарне чуття. І коли він не спробує найближчим часом, по-перше, самообмежитися, а по-друге, якісно змінити політику влади, яку очолює, то всередині команди можуть статися тектонічні зрушення. Не за щастя Олександра Вікторовича Януковича горбатилися на полях політичних боїв стовпи ПР. Звісно, можна небезпідставно стверджувати, що Ахметова, Клюєва, Колеснікова та інших гравців, меншого калібру, Янукович поствиборними слонами не обділив. Хтось може вважати, що в потоках і об’єктах, котрі сипляться на партрегіональних олігархів як із рогу достатку, 100 відсотків видобутку належить їм. Особисто я на 50 відсотків у цьому не впевнена. Для освоєння країни необхідний інструментарій — відмитий, гарний, легалізований капітал. Сімейний бундючиться, але поки що на такий не тягне. Ним енергетику не скупиш і найжирнішого вугілля не проковтнеш. Ось і справляє Ахметов враження маніяка-добувача, який зірвався з ланцюга. А що стосується 100 відсотків, то вони, попри «сейфові» угоди, зрештою дістануться тому, хто зробить менше помилок. Адже цим переділом в Україні все не закінчиться. І боротьба, що розгортається сьогодні не так між владою й опозицією, як усередині влади, – це боротьба за те, хто очолить наступний переділ.
Просто для початку деякі лідери опозиції можуть отримати фінансування, що істотно переважатиме санкціоновані Банковою обсяги.
Президентові можуть спробувати допомогти відволіктися від думок про розширення Сімейного бізнесу, створивши відчутну політичну конкуренцію. Посилення фінансової підтримки опозиції — не останній патрон. На порядок ефективніше — тихий саботаж рішень і розпоряджень голови держави. Деяким олігархам може здатися, що в каламутній воді внутрішньополітичного протистояння, і навіть революції, їм вдасться вирішити питання свого виживання в майбутньому. Ну поки є за рахунок чого вирішувати...
Чи розуміє це Янукович? Очевидно, вже здогадується.
