Щоб зрозуміти гру слів, в більшості випадків треба дуже добре знати мову та культуру. Перекладач - профі.
Біля вас є культура близького вам народу, але ви і її не можете зрозуміти, просто відторгаєте, щовже казати про англійську.
Всеж мені не зрозуміло, чому навчання у англомовній спецшколі - то престиж, а навчання у украіномовній - насільственная украінізація? Ніби слов'янська мова, близька культура... Але вибачте, до завтра.
Добраніч.
ну то й що, що треба розуміти? Може я англійську вчу не тільки тому, що так за програмою треба, а ще й тому, що я хочу доторкнутися до світового мистецтва та читати твори англомовних авторів в оригіналі? Може я хочу Толкієна прочитати та Гарісона? Може хочу прочитати Конан-Дойля та Марка Твена? Так що, мені теперь не бажати цього, бо Вам щось не подобається. Моя викладачка англійської в інституті каже, що оригінал та переклад - це небо та земля. Якщо не можете оцінити англійську у повній мірі - прочитайте українських авторів російською, а російських - українською. Особливо поєтів. Це не те зовсім
якого близького народу? це біля Вас є культура близького Вам народу - російського, але Ви і її не можете зрозуміти, просто відторгаєте. Хіба так важко змеритися з тим, що деякі люди не можуть розмовзяти українською? А можливо і можуть, але не хочуть. У кожного на це свої причини, але вони не змінять своєї позиції тільки тому, що на них будуть кричати на форумі. Вже треба звикнути, що тут люди думок майже не змінюють: чи мають такий сталий погляд на життя, чи вмоляють погано - не важливо, але це факт
навчання у англомовній школі - то престиж, бо там діток своїх навчають у сподіваннях на те, що вони поїдуть до англомовної країни. І тому, що там платити треба, і не кожен може це собі дозволити. А у нас таке сприйняття: усе, що може мало хто собі дозволити - престижно. Вілла на Канарах, Бентлі, дружина-супермодель, золотий унітаз, дитинку до приватної англійської школи...
а стосовно українських шкіл... віддають своїх діток до українських класів, і вчаться вони там пречудово, і белькочуть рідною солов*їною навіть не замислюючись над тим, що ми тут демагогію розводимо. Не все так швидко. Ще живі наші бабусі та дідусі, які при совку жили та української не розуміють, союз розвалився тільки 18 років тому, українізіція іде лише кілька років. Що вам треба? Щоб за один день усе було зроблено? Щоб усі раптом почали українською розмовляти? Почекайте кілька років. Скоро виростуть діти, які вже не в СРСР народилися, і ось вони вже своїх будуть українською вчити і будуть українською розмовляти. Усе йде до цього. Уже навіть у ДДМА українські групи на всіх факультетах. Не поспішайти ви так, чи вам ті 5 років щось зіграють? Що вони порівняно з тим, скільки на наших землях російською розмовляли?