Alina Sas
Kramatorsk
1 ч. ·
Пам'ятаю травень 2014… Тоді ми з дитиною покидали свій дім і наше місто… Проїжджаючи повз блок-пости,завалені шинами та чорно-блакитно-червоним ганчір'ям, і вдивляючись в вицвівші від горілки та наркотиків обличчя «визволителів» і «спасителів» моє серце розривалося на частини. Ну як же так? Як так? Чому купка біснуватих, неадекватно-істеричних жінок і мужчин вирішили як жити мені та моїй родині,покликавши на мою рідну землю воїнів диявола і люцифера…
На думку спадає,що недаремно зрадники та іуди оголились і показали себе саме зараз,в передвеликодній період, період Великого Посту. Сам Господь вирішив очистити мою Україну від чорних,проклятих людей, людей без душі і совісті, без серця та розуму. І справа не в геополітиці,ба навіть не в масонах, дипломатах та сильних світу цього. Бо якщо ти народився на цій землі, п'єш воду з джерел цієї землі, прокидаєшся і засипаєш на цій землі, ти інтуїтивно маєш відчувати де правда, а де брехня,де чорне, а де біле, де істина, а де омана. І не має жодних виправдань і пробачень, якщо ти схибив саме у цьому напрямку. Бо Батьківщину не обирають,як і батьків,ти маєш любити,поважати і цінувати її саме за те,що вона у тебе є.
З вірою у найшвидше повернення я сіла у потяг… Щодня я благала у Господа лише одного - повернення додому, в мирний, український, блакитно-жовтий Краматорськ.
І ось настав той День, той один з найщасливіших днів мого життя (порівняти по рівню ейфорії можливо лишень з Днем,коли народилася моя дитина)! Сльози радості покотилися моїми щоками, коли я побачила, що відтепер на флагштоці майорить мій, наш прапор, прапор розумних, сильних, відданих та вільних людей!
Повернувшись додому я не розпаковувала речі, я не дивилася, чи ціла та непошкоджена моя будівля, я увімкнула хлібопічку і духовку, вибігла на вулицю і передала приготоване першим військовим, яких я зустріла на своєму шляху. І я дякувала, дякувала, дякувала і тоді здавалося, що більшої радості годі й чекати….
Нині, через 5 років, я кайфую з того, що живу в цьому місті та в цьому регіоні. Я кайфую, коли бачу, як дітки співають гімн, одягають вишиванки, одягають патріотичний одяг, як культурно розвивається моє місто. І хочу побажати всім єдине - не бійтеся в громадському транспорті, на вулицях ставити на місце любітєлєй паребріків і єсєсєсєру, вони повинні засвоїти, що тут живуть українці і тут українська земля, а таким як вони-місце на звалищі історії і зрадникам прощення нема, бо ми несемо у світ добро і мир,а вони розруху і горе.
З наступаючим святом Вас усіх! Миру і здоров'я!